Olha Charłan nie tylko broniła honoru Ukrainy, ale także "zdekolonizowała" wielki sport

Włączyłam wiadomość wideo Olhy Charłan i prawie płakałem ze wzruszenia, dumy i wdzięczności.

Oto tekst w oryginalnym języku.

Колись я вже про це тут писала – як свого часу мене вразило, що російське "победила дружба" (евфемізм на нічию в спортивних змаганнях) має в європейських мовах зовсім інший еквівалент: honour wins – не за "дружбу" люди змагаються, а за "честь". (Не з п'яних махачів спорт починався, де "мирись, мирись, больше не дерись", а то годину в сльозах на стільчику сидітиму, – а з лицарських турнірів, де певні речі – недопустимі, нижче лицарської гідности...).

І в нас на Січі теж казали – "за честь і славу, козацькую справу". Так ось, Ольга Харлан, на мій погляд, вчора не тільки захистила честь України – буквально, неметафорично, – а й повернула давно збезчещеному великими грішми великому спорту той момент істинно прекрасного, який у ньому залишався від європейських цінностей (!). "Деколонізувала", що називається, – одним жестом...

І, судячи з реакції МОК і присоромленого лепету FIE про "олімпійський дух" – вони це прекрасно відчули.

Спасибі, пані Олю. Слава Україні.